Територіальні громади не можуть захистити своїх інтересів

Київ живе на ядерній бомбі, яка будь-якої хвилини може вибухнути... Не поспішайте скептично посміхатися, це не нісенітниця і не жарт. Все набагато сумніше.

У Голосіївському районі досі функціонує ядерний реактор Інституту ядерних досліджень Національної академії наук України. І нині він перебуває в активній фазі. А київська влада дозволила будівництво нового житлового будинку в санітарній зоні цього об’єкта. Саме на місці, де проходять кабелі електропостачання та мережі водопостачання системи охолодження діючого реактора.

Громадськість, яка довгі роки добивається справедливості, поневіряючись кабінетами високих начальників, знову б’є на сполох. Спроби звести будинок біля ядерного реактора за адресою проспект Науки, 42 почалися ще за часів Леоніда Черновецького. Однак Льоня-Космос за всієї своєї одіозності та любові до новітніх ідей із заробляння грошей не дав дозволу на будівництво висотки в цій зоні, хоча хабарі пропонувались чималенькі. Олександр Попов, незважаючи на свою належність до злочинної влади Віктора Януковича, теж не дозволив будівництво, навіть намагався надати території окремий статус, щоб унеможливити подібні спроби в майбутньому. При народному ж мерові Віталію Кличку – одному з лідерів Революції гідності – будівництво не тільки не заборонили, а підготовка до нього вже йде повним ходом. Попередження активістів територіальної громади про техногенну катастрофу, а в гіршому випадку – ядерну аварію з усіма можливими наслідками не турбують державних мужів із КМДА. Очевидно, вони засліплені відкатами та корупційними схемами, які стоять за цим будівництвом. Бо нічим іншим глухість і байдужість чиновників команди Кличка щодо долі столиці України пояснити не можна.

На пороховій бочці

Справжнісінький ядерний реактор було спроектовано та збудовано в Києві ще в 50–60-х роках минулого століття. Точніше, його збудували за межами Києва. Адже рішення про створення в радянських містах ядерних центрів і будівництво в них дослідницьких ядерних реакторів уряд СРСР прийняв у 1954 році. Київський ядерний реактор було запущено 12 лютого 1960 року. Коли реактор почав функціонувати, він був далеко за межами Києва. Старожили пам’ятають, що в ті часи Київ закінчувався в районі нинішньої станції метро «Либідська». Там у 60-і роки була тролейбусна зупинка «Загород», після якої тролейбуси розверталися і їхали назад. Пізніше місто розрослося і розбудувалося, а ядерний реактор, який працює і досі, до речі, разом зі сховищем ядерних відходів, став частиною столичної інфраструктури.

Потужність київського реактора становить 10 МВт (стільки ж на годину споживають 20 дев’ятиповерхових будинків), розповідають в громадській організації «Рух за реформи». Основною метою створення реактора було отримання потужного потоку нейтронів, які потім використовуються для проведення інших експериментів. Крім того, ядерний реактор може виробляти різноманітні ізотопи, які використовуються в різних галузях промисловості та в медицині. «За прогнозами фахівців, лише в 2018 році в реакторі закінчиться цикл завантаженого в нього палива, і тоді його можна буде винести за межі міста», – пояснює представник «Руху за реформи» Наталія Єрмоленко.

Поруч з ядерним реактором Інституту ядерних досліджень, який входить до складу Інституту фізики Національної академії наук України, знаходиться і могильник ядерних відходів. Втішає одне – він заповнений лише на 10-15%. Так сталося тому, що з моменту розвалу Радянського Союзу надходження ядерного палива для потреб науки скоротилося до нуля.

Крім того, в київський ядерний реактор завантажують низькозбагачений діоксид урану, який поставляють в Україну США за власний рахунок. Сполучені Штати запропонували такий варіант з власної ініціативи, оскільки з низькозбагаченого палива неможливо зробити атомну бомбу. Це на випадок, якщо знайдуться бажаючі вкрасти паливо з інституту.

Ще один плюс – низькоактивні відходи не ховають у могильнику, а відправляють на спецзавод «Радон» для їх подальшої переробки.

Є ще, правда, радіоактивна вода, яка використовується для охолодження реактора, але й вона, за словами енергетиків, проходить багаторівневе випарювання і використовується повторно вже для інших потреб інституту.

За що боролись, на те і напоролись

Історія боротьби за територію, якою проходять системи охолодження та кабелі електропостачання діючого ядерного реактора, почалася ще в 2006 році. Тоді сумнівне підприємство ТОВ «Будконсалтинг-інвест» через Господарський суд стало орендарем ділянки за адресою проспект Науки, 42. Найнявши дорогих адвокатів, «Будконсалтинг-інвест» фактично заборонив мешканцям будинку, розташованого за цією адресою, користуватися їхньою прибудинковою територією, а саме гаражами та спортивним майданчиком. Однак при детальному дослідженні виявилося, що за проектом, запропонованим забудовником, елітна висотка на 25 поверхів повинна стояти прямісінько на трубах водопостачання системи охолодження ядерного реактора. Тодішньому голові КМДА Леоніду Черновецькому вистачило мудрості заборонити будівництво.

З того часу, за словами представника територіальної громади «Проспект Науки, 42» Сергія Петренка, уже змінилося п’ять забудовників, які перепродають один одному права на будівництво і чарівним способом отримують дозволи в Державній архітектурно-будівельній інспекції України (ДАБІ).

Черговий раз дозвіл було видано 23 грудня 2014 року, вже при мерові Віталію Кличку, команда якого прийшла з гаслами боротьби з корупцією, хоча в самій схемі видачі дозволу, на думку Сергія Петренка, простежуються саме корупційні складові.

«23 грудня 2014 року було видано дозвіл на будівництво, але 24 грудня під цим номером був інший дозвіл у базі. На іншу структуру, навіть не в місті Києві. Коли ми письмово звернулися до першого заступника голови ДАБІ, він сказав: «Так, там є дозвіл». І вже через дві години, як я вийшов із кабінету першого заступника голови ДАБІ, в базі з’явився новий дозвіл за цим номером на будівництво за п’ятою категорією складності по цій ділянці. Щоб ви розуміли, наскільки це корупційна схема».

Про те, що за будівництвом 25-поверхової висотки стоять нечисті на руку чиновники КМДА, говорить і заступник голови Комітету ВРУ з питань запобігання і протидії корупції Борислав Береза:

«Ми бачимо суцільне порушення закону й ігнорування правоохоронними органами своїх функцій, а також бачимо ігнорування зобов’язань перед киянами від КМДА і сподіваємося, що керівництво міста вживе заходів для протидії беззаконню. Будь-яке будівництво на системі охолодження реактора загрожує техногенною катастрофою. Найсумніше те, що в Києві дійсно можливий другий Чорнобиль».

Ну, а Наталія Єрмоленко з «Руху за реформи» однозначно переконана: «Якби міська влада відразу взяла курс на співпрацю з жителями столиці та громадськими організаціями – такої б колізії не було. Мало проголошувати те, що влада змінилася й очистилася після Революції Гідності, варто й насправді послідовно щось у цьому напрямку робити».

Вершителі доль

Київські чиновники, які дозволили будівництво висотки на санітарній території ядерного реактора без будь-яких дозвільних на це документів, практично нічим не ризикують.

По-перше, тому що в Києві існує дворічний мораторій на всі перевірки. Протягом цього часу забудовник, який отримує дозвіл, може робити що хоче. Ні правомірність отриманих документів, ні будь-які порушення при їх оформленні ніхто не перевірятиме. За словами Сергія Петренка, з цього правила є лише один виняток:

«У Генпрокуратурі нам сказали, що у них мораторій на перевірки. Забудовник може робити все що завгодно. Якщо ж там когось уб’ють чи заріжуть, тоді звертайтесь до нас. Це нам повторюють практично у всіх державних структурах, куди ми йдемо за правдою. Київській владі потрібні жертви, тоді вони будуть щось робити».

По-друге, тому що кримінальну справу проти такого чиновника дуже важко відкрити, і вони це прекрасно знають, ба, навіть хизуються цим.

«Я прийшов у ДАБІ до одного з перших керівників і кажу: дивіться, проекту немає. Реально проекту немає, але видали дозвіл на будівництво за 5 категорією складності. Чиновник сміється мені в очі. Каже: якщо ти думаєш, що я щось порушив – іди судись зі мною. До такого доходить. Ми, мешканці, не можемо знайти жодної організації, яка взялася б відстоювати наші інтереси», – говорить Петренко.

По-третє, київські чиновники просто звикли виходити сухими з води. Скільки в Києві активізувалося скандальних забудов з приходом до влади команди Віталія Кличка? Ні для кого не секрет, що за відновленням кожної такої забудови стоять корупційні схеми. І що, когось посадили? Чи, може, зняли з посади?.. Питання риторичні. «Безкарність породжує свавілля і вседозволеність, і саме ці дії київських чиновників є найбільшою загрозою для української держави. – стверджує представниця «Руху за реформи» Наталія Єрмоленко. – Останнім часом у Києві склалася така ситуація, що люди, зокрема територіальні громади, не можуть захистити своїх інтересів. І що найстрашніше, у людей це вже викликає не просто апатію. Київські чиновники такими своїми діями руйнують державність. Причому набагато сильніше, ніж дії наших зовнішніх ворогів».

Але боротися з ними все одно потрібно, вважає Борислав Береза:

«Згадайте, коли васильківська нафтобаза горіла, всі на вухах стояли, а тут реактор може рвонути, а всім до лампочки… Я буду настійно вимагати, щоб київська влада негайно розірвала договір на оренду цієї земельної ділянки біля ядерного реактора, тому що це потрібно не тільки з точки зору екології, але й з точки зору захисту життя. Дозволяти там будівництво просто неприпустимо.

Тому я чекаю від КМДА рішучих дій, я чекаю від них поетапного виконання їхніх обов’язків перед киянами. Якщо ж це не допоможе, звертатимуся в ЄС і МАГАТЕ, яке займається ядерною безпекою. Я думаю, що нашим європейським партнерам не принесе особливої радості звістка про те, що їм доведеться рятувати Київ ще й від ядерної катастрофи».

Анастасія Волошко

Источник: Власти.нет