СБУ просят заняться ксенофобом Тарасом Шевченко

Так называемое творчество Тараса Григорьевича — это сплошной поток ксенофобии, агрессивного национализма, анархического милитаризма и прямых призывов к физическому уничтожению украинский представителей других национальностей.

Лидер группы «Тартак» Александр Положинский просит главу СБУ Валерия Хорошковского обратить внимание на ксенофоба Тараса Григорьевича Шевченко.

Обращение музыкант выложил в своем блоге.

— Уважаемый Валерий Иванович! Нам стало известно, что на территории Украины участились случаи чествования, путем установки памятников, открытия музеев, наименования улиц, населенных пунктов, проведения торжественных концертов, митингов и других массовых мероприятий бывшего государственного преступника, националиста и ксенофоба, Шевченко Тараса Григорьевича. Так называемое творчество Тараса Григорьевича — это сплошной поток ксенофобии, агрессивного национализма, анархического милитаризма и прямых призывов к физическому уничтожению украинский представителей других национальностей без разбора. При этом господин Шевченко культивирует, а скорее всего — явно пропагандирует, использование различных типов холодного оружия, — отмечает он.

В качестве примера он приводит цитату из Тараса Шевченко:

За що ж боролись ми з ляхами?

За що ж ми різались з ордами?

За що скородили списами

Московські ребра?? Засівали,

І рудою поливали…

І шаблями скородили.

— Особенно опасными являются произведения, в которых автор слишком реалистично и правдиво описывает состояние современной Украины, — пишет он.

Тут музыкант приводит цитату из произведения «Розрита могила»:

Нерозумний сину!

Подивись тепер на матір,

На свою Вкраїну,

Що, колишучи, співала

Про свою недолю,

Що, співаючи, ридала,

Виглядала волю…

…Степи мої запродані

Жидові, німоті,

Сини мої на чужині,

На чужій роботі.

Дніпро, брат мій, висихає,

Мене покидає,

І могили мої милі

Москаль розриває…

Нехай риє, розкопує,

Не своє шукає,

А тим часом перевертні

Нехай підростають

Та поможуть москалеві

Господарювати,

Та з матері полатану

Сорочку знімати.

Помагайте, недолюдки,

Матір катувати.

— Как видим, автор никак не может удержаться ни от ксенофобской риторики, ни от оскорблений в адрес людей, которые не словом, а делом способствуют построению новой страны на территории бывшей — архаичной и беспомощной — Украины! — пишет музыкант.

Особое внимание он просит обратить на еще одно произведение автора:

Ой виострю товариша,

Засуну в халяву

Та піду шукати правди

І тієї слави…

…Та спитаю в жидовина,

В багатого пана,

У шляхтича поганого

В поганім жупані

І у ченця, як трапиться,

Нехай не гуляє,

А Святе Письмо читає,

Людей поучає,

Щоб брат брата не різали

Та не окрадали,

Та в москалі вдовиченка

Щоб не оддавали.

Также, по словам Александра Положинского, внимания заслуживает и другой ксенофобский отрывок:

Задзвонили в усі дзвони

По всій Україні;

Закричали гайдамаки:

«Гине шляхта, гине!

Гине шляхта! Погуляєм

Та хмару нагрієм!»

Зайнялася Смілянщина,

Хмара червоніє.

А найперша Медведівка

Небо нагріває.

Горить Сміла, Смілянщина

Кров’ю підпливає.

Горить Корсунь, горить Канів,

Чигирин, Черкаси;

Чорним шляхом запалало,

І кров полилася

Аж у Волинь. По Поліссі

Гонта бенкетує,

А Залізняк в Смілянщині…

— С целью восхваления националистических идей и героизации государственных преступников, преданных анафеме еще по велению известного гуманиста и просветителя Петра Первого, Траас Шевченко обращается со своими «родительскими наставлениями», написанными в духе лучших образцов гебельсовской пропаганды, ко всем псевдопатриотам Украины. При этом тексты явно направленные на разжигание межнациональной вражды и человеконенавистнических настроений, так как под видом «патриотических призывов», скрывают в себе пропаганду и восхваление национализма, коллаборационизма и ксенофобии, — пишет музыкант.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра,

Добра святого. Волі! волі!

Братерства братнього! Найшли,

Несли, несли з чужого поля

І в Україну принесли

Великих слов велику силу,

Та й більш нічого. Кричите,

Що Бог создав вас не на те,

Щоб ви неправді поклонились!..

І хилитесь, як і хилились!

І знову шкуру дерете

З братів незрящих, гречкосіїв,

І сонця-правди дозрівать

В німецькі землі, не чужії,

Претеся знову!..

…Схаменіться! будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших… і не буде

Кому помагати.

Одцурається брат брата

І дитини мати.

І дим хмарою заступить

Сонце перед вами,

І навіки прокленетесь

Своїми синами!

Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя.

А то залізете на небо:

«І ми не ми, і я не я,

І все те бачив, і все знаю,

Нема ні пекла, ані Раю.

Немає й Бога, тілько я!

Та куций німець узловатий,

А більш нікого!..» — «Добре, брате,

Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже

Німець. Ми не знаєм».

Отак-то ви навчаєтесь

У чужому краю!

Німець скаже: «Ви моголи».

«Моголи! моголи!»

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

Німець скаже: «Ви слав’яне».

«Слав’яне! слав’яне!»

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

Так і претесь… І всі мови

Слав’янського люду —

Всі знаєте. А своєї

Дастьбі… Колись будем

І по-своєму глаголать,

Як німець покаже

Та до того й історію

Нашу нам розкаже, —

Отойді ми заходимось!..

Все розберіть… та й спитайте

Тойді себе: що ми?..

Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?..

То й побачите, що ось що

Ваші славні Брути:

Раби, подножки, грязь Москви,

Варшавське сміття — ваші пани

Ясновельможнії гетьмани.

Правда!.. правда, наїдались.

А вам тепер вадить.

І на Січі мудрий німець

Картопельку садить,

А ви її купуєте,

¯сте на здоров’я

Та славите Запорожжя.

А чиєю кров’ю

Ота земля напоєна,

Що картопля родить, —

Вам байдуже. Аби добра

Була для городу!

Так от як кров свою лили

Батьки за Москву і Варшаву,

І вам, синам, передали

Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

¯ї розпинають.

Замість пива праведную

Кров із ребер точать.

Просвітити, кажуть, хочуть

Материні очі

Современними огнями.

Повести за віком,

За німцями, недоріку,

Сліпую каліку.

— Просим также обратить внимание на кощунственное отрицание господином Шевченко, этим немецким батраком, новейших утверждений современной украинской исторической науки. Более того, «глубокоуважаемый» Тарас Григорьевич еще и оскорбляет всех тех, кто эти исторические утверждения провозглашает, и угрожает этим честным людям расправой, — пишет он в своем обращении.

Далее он снова цитирует Тараса Шевченко:

«Гайдамаки не воины —

Розбойники, воры.

Пятно в наший истории…»

Брешеш, людоморе!

За святую правду-волю

Розбойник не стане,

Не розкує закований

У ваші кайдани

Народ темний, не заріже

Лукавого сина,

Не розіб’є живе серце

За свою країну.

Ви — розбойники неситі,

Голодні ворони.

По якому правдивому,

Святому закону

І землею, всім даною,

І сердешним людом

Торгуєте? Стережіться ж,

Бо лихо вам буде,

Тяжке лихо!.. Дуріть Дітей

І брата сліпого,

Дуріть себе, чужих людей,

Та не дуріть Бога.

Бо в день радості над вами

Розпадеться кара.

І повіє огонь новий

З Холодного Яру.

Изложенные выше тексты, по словам лидера группы «Тартак», порочат память многочисленных жертв, которые совершали преступления против украинского народа на протяжении всей истории его существования.

Источник: Наш Век