«Плохой» сценарій для українських діабетиків

7 жовтня Верховна Рада створила тимчасову слідчу комісію з питань розслідування обставин, що призвели до ситуації, яка склалася довкола ПрАТ «Індар».

Головою ТСК став народний депутат Ігор Плохой, відомий засобам масової інформації декількома гучними скандалами. 

Зокрема, у квітні цього року суд зобов’язав Ігоря Плохого виплатити депутатові Ради Сергію Ківалову 165 тис гривень моральних збитків за поширення неправдивої інформації про нього. І. Плохой виявився охочим до голослівних заяв, які йому обійшлися у доволі високу ціну. Та це найбільш безневинний вчинок людини, від якої залежить доля понад мільйона українських діабетиків. 

Митний шлях у Верховну Раду 

У 1994 році І. Плохой став начальником митного посту «Пересип» в Одеській області. На цій посаді здобув потрібні зв’язки та гроші і пішов в бізнес. У 97-2000 працював заступником директора приватного підприємства «Санта». Та очевидно вирішив, що фінансовий успіх та вплив можна здобути тільки у політиці. 

Завдяки зв’язками з радником екс-прем’єр-міністра Євгена Марчука Анатолієм Голубченком вдало просувався по службі. Коли А. Голубченко став віце-прем„єр-міністром в уряді П.Лазаренка, старший товариш продовжував патронувати І. Плохого. 

У 2002 році І. Плохой пройшов у Верховну Раду, що значно розв’язало йому руки для приватизації за власними правилами. Він виграв вибори у 141-му виборчому окрузі на Одещині. Спочатку був членом фракції БЮТ, а в 2005-му перейшов до лав нині правлячої Партії регіонів. 

Не хочеш по-хорошому, буде «по-плохому» 

Відомий І. Плохой також своєю плідною працею у сфері приватизації найбільш прибуткових підприємств Одещини. 

У середині 2001 року незаконно приватизував державний санаторій «Дружба», після чого була проти нього була порушена кримінальна справа. Схема була такою: І. Плохой разом зі своїми «друзями» створив ТОВ «Санаторій «Дружба». Після чого згідно з договором купівлі-продажу все майно санаторію перейшло до цього ТОВ. Одеський міськвиконком тоді продав ділянку санаторію площею 9, 2 га по ціні 60 грн. за кв. метр. Хоча ринкова вартість одного метру тоді складала мінімум 800 умовних одиниць. Земля санаторію була швидко розпродана місцевим багатіям для будівництва котеджів.

Цей горе-політик також відомий мешканцям Одеської області своєю участю у доведенні до банкрутства та присвоюванні низки підприємств. Уподобав І. Плохой одне автотранспортне підприємство в Ізмаїлі. Сценарій був не надто складний: він оформив 37% акцій на свою довірену людину Михайла Прозорова, який згодом став директором та збільшив свій пакет до 51%. Підприємство стало приватним. Його очолив колишній начальник «Дунайводбуда» Віталій Передерєєв, а охорона підприємства доручена фірмі «Щит», власником якої є М. Прозоров. Підприємство довели до фіктивного банкрутства і почали продавати техніку, будівлі, обладнання. 

Подібні сценарії були реалізовані і у випадках Ізмаїльського рибного заводу (порушено кримінальну справу), «Ізмаїлпродконтракт», Килійський винзавод. До речі, директор останнього Анатолій Лозовий 25 червня 2003 року загинув за загадкових обставин. Його знайшли застреленим у себе вдома. Кажуть, що директора на смертельний крок штовхнула не досить прозора скупка акцій заводу новими власниками. За добу до цього на заводі сталася пожежа, в результаті якої було знищено низку документів. 

За словами, начальника районної пожежної частини Ярослава Максименка, причиною пожежі був підпал. Однак справа нічим не завершилася. За декілька днів правоохоронці змінили свою думку – підпал випадковий, а директор застрелився сам. 

Крім того, за інформацією деяких ЗМІ, І. Плохой також працював над банкрутством успішних сільськогосподарських підприємств – «Голиця», «Жовтневе», «Банівка», «Криничне», «Владичень», після чого отримав у власність земельні паї, на яких ці підприємства працювали. 

Невже подібна доля чекає і на найбільше в Україні підприємство з виробництва інсулінів – завод «Індар»? 

Одеський Робін Гуд 

У низці ЗМІ, вже з’явилася інформація, що «Індар» прагнуть повернути у державну власність для того, щоб приватизувати на користь транснаціональної корпорації «Елай-Лілі», яка є одним із найбільших світових виробників інсуліну і головним постачальник субстанції для вітчизняного заводу «Фармак». 

«У ТСК є потужне лобі націоналізації заводу. Однак в бюджеті на наступний рік грошей на його утримання немає. Тож депутати його повернуть, а потім під гаслом турботи про діабетиків продадуть «Елай-Лілі». Називають суму в 1 мільйон гривень кожному члену ТСК за підтримку. Неофіційно ціна продажу складатиме 125 мільйонів доларів», — пишуть ЗМІ. 

Заступник голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин, що призвели до ситуації, яка склалася довкола ПрАТ «Індар», народний депутат Володимир Карпук не виключає сценарію націоналізації підприємства з метою подальшого продажу великим транснаціональних компаніям. «Знову якийсь перерозподіл можливий на користь транснаціональних компаній“, — переконаний народний депутат.  

За його словами, підприємство є сильним гравцем на міжнародному фармацевтичному рівні. «Інсуліновий завод в Україні – це дуже високотехнологічне підприємство, яке відповідає міжнародним стандартам», — сказав нардеп. 

Крім того, народний депутат від Комуністичної партії України Євген Царьков також припускає, що завод з виробництва інсулінів «Індар» хочуть повернути у державну власність з метою продажу певним особам. «Потрібно, щоб не було так, що за державний кошт, за бюджетні гроші, підприємство повернуть, посписують всі негативні активи, а потім так само приватизують», — підкреслив народний депутат.  

У той час І. Плохой не соромиться заявляти про повернення на завод екс-директора підприємства Олексія Лазарєва. Той, так само, як і його лобіст, перевів все майно заводу на своє ТОВ «Трудовий колектив «Індар» та спокійно собі заробляв на українських діабетиків по 10 мільйонів доларів щомісяця. Думає, що по-братськи поділиться з І.Плохим і поверне собі підприємство? 

Однак має І. Плохой також інший бонус від справи «Індару» — імідж «борця за справедливість» заради турботи про хворих на цукровий діабет. 

Одеський Робін Гуд завжди був ласим до уваги засобів масової інформації. Засвітився він і під час педофільського скандалу, і вимагав покарати нардепа Шкіля за порушення правил дорожнього руху. Усіма методами намагається бути хорошим перед керівництвом партії. Вибори ж не за горами, і верхівка ПР ще не визначилася з кандидатурою від Одеського регіону. Імідж партії влади падає, тому потрібні чисті і незаплямовані захисники українського народу. І по сценарію, Одеська область, а саме 141-й виборчий округ, спить і бачить єдиного кандидата від себе – І. Плохого.