Все ответственные политические силы объединились против войны и ради мира

Шість політичних партій увійшли до складу партії «Опозиційний блок»: Партія розвитку України, партія «Центр» (керівник Вадим Рабинович), «Нова політика», «Державний нейтралітет», «Україно, вперед» і «Трудова Україна».

Шість політичних партій увійшли до складу партії «Опозиційний блок»: Партія розвитку України, партія «Центр» (керівник Вадим Рабинович), «Нова політика», «Державний нейтралітет», «Україно, вперед» і «Трудова Україна». Один з керівників Партії розвитку України, народний депутат Юрій Мірошниченко заявив, що в «Опозиційному блоці» його партія стане «стрижнем».

14 вересня у Києві відбувся форум «Опозиційного блоку», на якому затвердили його платформу й резолюцію.

Як зазначено в платформі партії, Опозиційний блок виступає за нейтралітет і збереження позаблокового статусу України. Він також має на меті роззброєння усіх незаконних збройних формувань в Україні, зміцнення обороноздатності країни, соціального захисту військовослужбовців, правоохоронців, сімей загиблих і поранених учасників військових дій. Крім того, в «платформі» партії запропоновано затвердити національний план відродження Донбасу, розпочати децентралізацію влади, а також «зупинити безпідставне політично мотивоване переслідування державних службовців і політичних опонентів під гаслами люстрації».

Опозиційний блок виступає під гаслом «Мир. Стабільність. Відродження», проте до офіційної назви партії «Опозиційний блок» цей слоган не увійшов.

Олександр Качний: «Опозиційний блок» підтримує політику миру»

Поява «Опозиційного блоку» не пройшла непоміченою як для головних політичних сил України, які йдуть на вибори, так і для широкої громадськості. Щоб дізнатися детальніше про ідеї й плани союзників по блоку, чим вони відрізняються від численних опонентів й зрозуміти, у чому їхнє розуміння принципу опозиційності, ми спілкувалися з депутатом Київської облради, одним із керівників ключової ланки блоку — «Партії розвитку України» Олександром Качним. У розмові Олександр Сталіноленович відверто говорив про роботу нинішнього уряду, торкнувся причин стратегічних помилок, допущених Міноборони у веденні АТО, та озвучив єдино правильний шлях для порятунку України – мирний план.

— Яка мета об’єднання шести різних політсил у партію «Опозиційний блок»? Що спільного у союзників?

— Два місяця тому, відколи Партія розвитку України була створена, ми заявили про свою мету: припинення війни й досягнення миру. Ця потреба сьогодні ще більш актуальна. Вона стосується кожного з українців як у людському плані, так і в плані загальноекономічному. Україна знаходиться між Заходом і Росією, які з’ясовують стосунки на нашій території. Тому партія «Опозиційний блок» об’єднала ті партії, що виступають за політику миру. Загинуло багато людей, війна торкнулася багатьох сімей – це боляче. Однак не всі політики це розуміють. Є сили, які йдуть у Парламент і свої програми будують на війні. І влада йде на вибори розрізненими групами. Електоральне поле Тягнибока — з однією риторикою, прем’єра – з іншою, у Ляшка своя лінія, у «Батьківщини» – інша. Але їх єднає бажання воювати, на це вони й налаштовують громадськість, називаючи таку позицію патріотизмом. Цю риторику треба міняти. У Тігіпка політика чимось схожа на нашу, але у нього не представлені інтереси Сходу.
Нам приємно те, що Петро Порошенко виступає за припинення війни й досягнення миру. Президенту сьогодні в Раді фактично ні на кого обпертися щодо платформи досягнення миру. Тому партія «Опозиційний блок» об’єднала в собі десятки дієвих громадських організацій і декілька політичних партій, які притримуються центричних політичних цілей. Ми центрична партія й проти радикалізму, синонім якому – війна. Хочемо об’єднати людей під прапором миру, під прапором альтернативного економічного розвитку, що кардинально відрізняється від того, який нам сьогодні пропонує уряд.

— Що конкретно Вас і Ваших колег по партії не влаштовує у роботі нинішнього уряду?

— Поставимо лише прості питання: що відбувається зараз з економікою країни? Що заважало уряду впроваджувати реформи впродовж останніх півроку, коли в Парламенті була покірна більшість? Чому й досі не відмінено недоторканність народних депутатів, суддів і президента? Адже це те, за що виступала не так давно опозиція, яка сьогодні при владі. Чому не відмінено пенсійну реформу, яку так критикували тоді теперішні керівники країни? Чому курс долара вирів у два рази й це ніяк не вплинуло на заробітні плати? Чому вчора і сьогодні нас уряд змушує тугіше затягувати паски й економить на бюджетниках, соціальних виплатах? І на цьому фоні уряд говорить, що слід продовжувати війну, витрачаючи на неї близько 80 млн. грн в день. І 1 мільярд 600 тис. грн щомісяця на проведення АТО. Де тут логіка? Питання без відповіді.

Чому й досі не покарані ті, хто розстрілював Майданівську сотню, не бачимо на лаві підсудних тих, хто грабував країну, хто в Одесі вбивав людей, хто відповість за Іловайський котел?

6 місяців тому уряд обіцяв почати свою роботу з децентралізації влади. Ми цього так і не побачили. А той проект, що був раніше поданий до ВР про децентралізацію, не відповідає вимогам громади. За ним обласні та районні ради не матимуть права впливати на кадрові рішення представників міністерств у виконавчих органах на місцях. На це впливатиме префект — той, хто приходить на зміну губернатору. У нього ж лишається координація силовиків та інспекцій, по суті уся дозвільна система. Тож ніколи депутат облради не зможе вплинути на роботу, скажімо, нічного казино. Ця реформа не вирішить головного – формування бюджету знизу до верху. Київська область в середньому збирає 25 мільярдів грн всіх податків і зборів, а її бюджет — 3, 7 мільярдів грн, решту доводиться просити як субвенцію. Після реформи картина не зміниться. Виконкоми, що має утворити реформа, лишатимуться без фінансових ресурсів і без впливу на кадри. Це бутафорія, а не реформа.

— Чому хочуть впровадить недоопрацьовану й не прораховану наперед реформу?

— Усе просто – урядовці не хочуть віддавати гроші, владу, те, що належить громадам, які заробляють ці гроші, натомість хочуть управляти бюджетом у ручному режимі, по-старому. Зрештою, й вибори призначено до опалювального сезону, бо після нього влада вже повністю себе дискредитує.

— Чи можливе досягнення бажаного миру, зважаючи на все вище перераховане?

— Порошенко оголосив про мирне урегулювання ситуації, є відповідний план, за яким уже працює МЗС, Адміністрація Президента. Партія «Опозиційний блок» повністю підтримує цей план, він передбачає досягнення миру шляхом перемовин за участю місцевої політичної еліти, західних країн та, звичайно, РФ. Наша думка, коли б це відбувалося 3-4 місяці тому, Україна б врятувала тисячі життів, які за цей період втратила. Я і мої однодумці переконані, що сьогодні ніяких закликів до війни не може бути, треба шлях пошуку миру.

— Допускаєте Ви можливість, що за мир тепер доведеться платити Україні, поступаючись РФ, скажімо, своїми територіями?

— Будь-який процес перемовин – це процес компромісу. Сторони спільно повинні йти на поступки. Повторюся, коли б цей процес переговорів розпочався 3 місяці тому, Україна втратила менше, й поступилася б меншою долею, ніж сьогодні. Це стосується і людських життів, і територій. Згадаймо історію, коли Кутузов здав Москву, його назвали зрадником, а він сказав, що потрібно згрупувати сили для перемоги. Я б сказав, що зараз Україні потрібен перепочинок, перегрупування сил, потрібно серйозно взятися за економіку.

— Реально в умовах війни, коли уряд наголошує, що бюджет порожній, говорити про підняття економіки, яку 23 мирні роки Україна, здається, руйнувала?

— По-перше, хто сказав, що держава без коштів? У цьому переконує керівництво. Сьогодні, як і колись, більше 40 % бюджету знаходиться в тіні. Звичайно, інвестиції не йтимуть у країну, де військові озброєні люди на всю країну ставлять ультиматуми президенту, мовляв, протягом 48 годин вони покинуть зону боїв, організують військових і прийдуть у Київ. Хто його захищатиме? Кияни, які вийдуть на вулиці столиці? Треба навести лад в органах влади, зміцнити владу, вона має бути сильною. Де силові структури? Треба, щоб працювала міліція, служба безпеки.

По-друге, потрібна жорстка боротьба з корупцією. Наша партія пропонує низку економічних перетворень. Наприклад, на два роки звільнити бізнес від перевірок та податків. З підприємств зняти податок на прибуток впродовж 2-х років – це 10 мільярдів доларів щорічно. Зараз ці гроші в тіні. Якщо подивитися на динаміку експорту-імпорту, можна жахнутися. Баланс складний. Треба налагодити в країні торгівельні питання, щоб вона виступала як транзитна держава. Для цього треба мир і стабільна влада. Повірте, Україна має багато незадіяних ресурсів. Так, показники сільського господарства можна підвищувати у 5 разів, коли порівнювати збір зернових в Україні й країнах Заходу. Ми можемо бути однією з провідних аграрних країн. Вже говорять про експорт української продукції за кордон, бо набрав чингості у дію закон про ратифікацію угоди з ЄС. Не все просто: діють квоти. Україна із Заходом має обмеження в торгівлі, а російський ринок для нас взагалі закритий. А ті санкції, що Україна ввела проти РФ, діють проти нас. 80 % працюючого населення від Харкова до Миколаєва задіяні на підприємствах, що повністю зорієнтовані на експорт до Росії. І це не сировинні підприємства, а високотехнолочні, з високою торгівельною надбавкою. Повірте, непросто Україна переносить цю ратифікацію, країна повинна мати нейтральний статус, тобто працювати і з Заходом, і зі Сходом, бути торговельним містком, а не парканом, тоді матиме майбутнє.

— Як оцінюєте перебіг АТО й чому ситуація на Сході ускладнюється?

— Не перемогли ми ДНР та ЛНР, бо ніхто нікого не покарав за сотні й сотні загиблих воїнів. За часів Афганської війни за одного загиблого командир звітував командуванню, за трьох вбитих його могли зняти з посади. У нас повна безкарність й безграмотне командування Міноборони, відсутність техніки, корупція по проведенню тендерів на закупівлю тих же бронежилетів. Чи не слід замислитися, що відбуваються жахливі речі. Перше, що треба зробити, 460 генералів Міністерства оборони України об’єднати у батальон і відправити на захист Донецького аеропорту, а тих командирів, які проявили вміння воювати, призначити на керівні посади у це Міністество. Треба було народних депутатів відкомандировувати в АТО хоча б на два тижні. Тоді б вони говорили не про дострокові вибори, а про припинення війни, про проблеми країни.

— Партія «Опозиційний блок» у жорсткій опозиції до влади? Я правильно зрозуміла?

— За статистикою, більше 25 % українців сьогодні в опозиції до влади, її робота не витримує критики. Наш блок дає цим людям альтернативу. Переконаний, що ми прийдемо до нового Парламенту, щоб ініціювати створення незалежної слідчої комісії, яка б дала відповіді й оцінки щодо діяльності уряду за ці півроку, щодо недолугої стратегії й тактики АТО, промахів та людських втрат на Сході.

— У ЗМІ більшості членам блоку закидають причетність до регіоналів. Що скажете, зважаючи на прийняття закону про люстрацію?

— За 4 роки діяльності ПР у владі регіоналами устигнули стати 90 % районних і міських керівників, депутатів, бізнесменів, вчителів, лікарів. Але це не означає, що всі вони мають нести відповідальність за дії окремих людей. Більшість колишніх регіоналів, особливо на місцях, це чесні, шановані люди, професіонали. У демократичному суспільстві політична приналежність не є ознакою ворога. Навіть перші обличчя нинішньої влади свого часу працювали в уряді Януковича. Запевняю, партія «Опозиційний блок» — це проукраїнська опозиція, яка виступає за єдину, неподільну, суверенну, незалежну Україну з мирним небом над головою.