Українські митці розчулять американську адміністрацію та піднімуть стосунки між Україною і США на новий творчий рівень

Цього тижня в Українському кризовому медіа центрі панували почуття, лунали вірші та оплески.

Цього тижня в Українському кризовому медіа центрі панували почуття, лунали вірші та оплески. Тут було підбито підсумки унікального культурно-соціального проєкту – конкурсу на найкращий український переклад вірша Аманди Ґорман The Hill We Climb, що вразив світ своєю емоційністю під час інавгурацї Президента США Байдена. Журналісти проголосили виступ 22-річної поетки одним з найвдаліших епізодів церемонії. Вразив драматизм вірша і масштабність теми – реальна та незникла загроза демократії, і водночас потужна юнацька віра у подолання катастрофи.

-        Трансляцію дивилися мільйоні людей в усьому світі, в тому числі в Україні, – сказав організатор конкурсу керівник громадської організації Розмай Вадим Кастеллі, – і вони були зачаровані цією яскравою худенькою дівчиною, її енергією і натиском. Але ж не всі українці ще засвоїли англійську так добре, щоб зрозуміти потужний зміст вірша. Це несправедливо! – подумали ми, і одразу вирішили оголосити конкурс та закликати наших талановитих поетів відкрити цей твір співвітчизникам, а також показати світу, що наш переклад – найкращий.

На конкурс надійшло 118 перекладів! Серед конкурсантів – студенти, юристи, математики, політологи, філософи, лікарі, актори та вчителі; наймолодшій конкурсантці 12 років, найдосвідченішому 69.

До журі конкурсу увійшли: поет і видавець Іван Малкович, журналісти Андрій Куликов, Вероніка Маковій і Юрій Макаров, режисер Олексій Кужельний, дипломат Валерій Чалий, поет і перекладач Тарас Малкович.

Після двох місяців напруженої роботи члени журі оголосили авторів найкращих перекладів. Ними стали викладачка з Одеси Анна Маліцька, перекладачки Галина Пехник зі Львова та Юлія Шекет з Києва, які прочитали свої переклади.

Виступ Аманди Ґорман вразив мене, – сказала одна з переможниць конкурсу Анна Маліцька, – я відчула, наскільки близький мені її драматичний драйв, як важливо і для нас закрити прірву, поклавши на карту майбутнє. Я майже одразу написала:

Ми не беремось до зброї, ми беремось за руки.

Ми не бажаємо зла, ми шукаємо злагоди.

Хай планета скаже лише, що це правда,

що й у скорботі ми стигли.

Що й серед відчаю вірили.

Що й у знесиллі — силились.

Що назавжди пов’язані ми переможно,

не тому, що ніколи знову не знатимемо розгрому,

а тому, що ніколи знову не сіятимемо розбрату.

«Я певний, що ці переклади матимуть подальше життя і зможуть відіграти помітну роль у налагодженні добрих стосунків між Україною та США. Безпрецедентний масовий відгук українців на заклик молодої американки берегти свободу, подолати провалля розбрату та дійти злагоди підтверджує, що у наших народів однакові цінності. В жодній іншій країні наразі не бачили такої мистецької підтримки вибору американського народу, спрямованого на утвердження демократії, і українська дипломатія має гідно представити цей прояв солідарності керівництву Сполучених Штатів» – завершив захід заключним словом посол Валерій Чалий

Тепер організатори мають великі плани: зняти низку відео роликів, зробити анімаційний фільм про подолання високої гори,  є вже навіть пропозиція поставити поетичний спектакль, і все це заради тієї ж мети – показати широкому загалу, що демократія потребує захисту будь-де, розширити світогляд українців, підняти нашу громадянську свідомість на значно вищий рівень. А ще в проєкті подарунок президенту Байдену – розкішне видання з всіма 118 віршами-перекладами. Щоправда, для здійснення планів потрібно отримати офіційний дозвіл власників авторських прав на твір американки, і ми дуже сподіваємося, що це буде одним з найперших досягнень новопризначеної очільниці нашого посольства в США Оксани Маркарової, адже вона також людина творча і захоплюється поезією.

Учасники конкурсу вірять, що кожний з нас – нехай і не дипломат чи політик – може багато зробити, щоб своїм талантом наблизити кращий світ. Ця віра звучала в усіх конкурсних творах, а підсумували її заключні рядки з перекладу Галини Пехник:

Як день той надійде – із затінку вийдем,

звитяжним запалені покликом сильним,

і волею нам зажевріє світанок,

як визвольна мить перемоги настане.

Бо світло є завжди, для всіх його стане,

хто має розгледіти світло відвагу,

хто має тим світлом бути наснагу.