Емоції, маніпуляції, боротьба за посади та гроші: як пройшла “відкрита зустріч” у протипухлинному центрі

Цього тижня керівництво “Запорізького регіонального протипухлинного центру” організувало так звану “відкриту зустріч” за участю ЗМІ, співробітників, пацієнтів та власне самої адміністрації закладу.

Метою заходу нібито було обговорення приєднання ЗРПЦ до “Запорізької обласної клінічної лікарні”, а по факту керівники лікарні зібрали виключно противників приєднання, переважно – своїх же підлеглих медиків. Попри слова про тисячі вдячних пацієнтів, таких на “відкритій зустрічі” були одиниці.

Нагадаємо, на початку травня начальник Запорізької обласної військової адміністрації підписав розпорядження про приєднання “Запорізького регіонального протипухлинного центру” до “Запорізької обласної клінічної лікарні”. Офіційні причини приєднання – оптимізація роботи та підвищення якості надання послуг. Неофіційні причини, які називають співрозмовники видання у владних кабінетах – розтрати бюджетних коштів, неефективна робота, регулярні публічні скандали, серед яких – вимагання грошей з військових за послуги, які мали б надаватися безкоштовно.

Багаторічний головний лікар ЗРПЦ Михайло Єсаянц, на час роботи якого і припадають всі згадані вище проблеми закладу, наразі очолює “спротив” реформуванню. Головна “лінія захисту” – поширення серед працівників, пацієнтів та пересічних містян інформації про те, що протипухлинний центр буде зачинений або суттєво скоротиться кількість медиків і пацієнтів, або ж значно погіршаться умови роботи та лікування. Саме про такі “загрози” й говорили всі учасники “відкритої зустрічі”. Однак з реальним станом справ такі побоювання не мають нічого спільного. Приєднання однієї лікарні до іншої відбувається виключно на рівні “зміни вивісок” – протипухлинний центр збереже і свої приміщення, і свою матеріально-технічну базу, та буде знаходитися за тією ж звичною пацієнтам адресою. Свою роботу збережуть й лікарі з медсестрами, зауважує Дмитро Сиволап, голова комісії, яка займається процесом приєднання. Більше того, обласне керівництво зацікавлене якраз в тому, щоб медичний персонал повним складом продовжив виконувати свої безпосередні обов’язки.

Чи не єдиний, хто дійсно втратить свою посаду в результаті приєднання одного медзакладу до іншого – це головний лікар ЗРПЦ Михайло Єсаянц. Це означає особисто для нього не лише втрату влади та управління такими витратами, як 88 мільйонів гривень на ремонти, а й втрату цілком офіційної зарплати. За даними з декларації, в минулому році керівник закладу заробив на робочому місці 1 мільйон 200 тисяч грн (близько 100 тисяч в місяць). Його дружина Анна Єсаянц, яка працює в цьому ж протипухлинному центрі, принесла в родинний бюджет ще майже 350 тисяч грн (близько 30 тисяч в місяць).

Втім, як швидко з’ясувалося на самій “відкритій зустрічі”, влаштованій адміністрацією ЗРПЦ, інших противників приєднання непокоять також зовсім не доля “унікального закладу”, інтереси пацієнтів або навіть примарна загроза скорочень, а власні зарплати та премії. “Ми тут у колективі впевнені, якщо нас приєднають, ми таких зарплат не отримаємо. У нас постійні премії. Ніде немає кращих умов праці, ніж у нас. Нам є що втрачати”, – заявив на заході лікар центру Фаді Ахмад Ажаж, який також очолює профспілку закладу.

Як ми зазначали вище, з десятків тисяч заявлених пацієнтів ЗРПЦ, лише одиниці вирішили приєднатися до “відкритої зустрічі” та стати на захист керівників протипухлинного центру. На противагу публічним звітам адміністрації, відгуки пацієнтів про реальний стан справ в медзакладі в останні роки далекі від похвальних.