Вікторія Кириленко і російський шлейф «Київстар»: гучна справа, яка не дожила до суду

Вікторія Кириленко

У публічному просторі знову спливла історія, пов’язана з топменеджеркою «Київстар» Вікторією Кириленко.

У публічному просторі знову спливла історія, пов’язана з топменеджеркою «Київстар» Вікторією Кириленко. Йдеться про обшук у Києві у 2025 році, під час якого правоохоронці вилучили значні обсяги речовини, що за результатами експертизи була ідентифікована як особливо небезпечний психотроп PVP, відомий як «сіль». Попри гучний старт, у медіа повідомлялося, що справа була закрита у стислі строки – без публічних пояснень, які могли б зняти питання щодо причин такого рішення.

Справа Вікторії Кириленко

Крім того, за даними журналістів, члени родини Кириленко — мати, сестра та вітчим — мають громадянство Російської Федерації, отримане на території тимчасово окупованого Криму після його окупації. Більше того – Вікторія Кириленко ще й неодноразово відвідувала окупований півострів, у зв’язку з чим компетентним органам рекомендовано перевірити можливу наявність у неї російського громадянства.

Цей кейс уже викликав хвилю обговорень – не лише через сам факт обшуку і вилучених речовин, а й через те, наскільки швидко подібні історії зникають із правового поля. У контексті загальної статистики це виглядає не винятком, а радше правилом: значна частина кримінальних проваджень в Україні так і не доходить до суду або «розчиняється» на етапі слідства.

В історії Вікторії Кириленко є ще один шар – це зв’язок із самою компанією «Київстар». Формально це один із найбільших українських операторів зв’язку, однак його історія тісно переплетена з російським телеком-капіталом. Компанія входить до міжнародної групи VEON, яка сформувалася навколо VimpelCom – структури, що десятиліттями працювала на російському ринку і була частиною телеком-екосистеми РФ.

Більше того, до 2023 року ця ж група паралельно контролювала і російські активи, зокрема оператора «Вимпелком» (Beeline), що працював у самій Росії. Фактично мова йде про багаторічне співіснування українського стратегічного оператора в одній корпоративній зв’язці з бізнесом у країні-агресорі. І лише після повномасштабної війни та під тиском обставин було заявлено про вихід із російського ринку.

За даними аналітичної системи YouControl, в Україні виявлено тисячі бізнесів із прямими або опосередкованими зв’язками з російським ринком – від спільних бенефіціарів і контрагентів до історичних структур власності. Йдеться про щонайменше близько 5,8 тисяч компаній і сотні ФОПів, які в різні періоди мали перетини з капіталом або юрисдикціями рф. За оцінками аналітиків, такі компанії продовжували генерувати значні обороти навіть після 2022 року, що вказує на збереження економічних зв’язків, які формально могли бути розірвані лише на папері.

На цьому тлі справа Вікторії Кириленко виглядає вже не просто окремим епізодом, а частиною ширшої картини, де гучні історії за участі топ-менеджменту великих компаній можуть швидко втрачати юридичну перспективу. І коли такі кейси накладаються на дискусії про російське коріння бізнесу, вони лише підсилюють недовіру до того, як в Україні працює система правосуддя – і хто в ній насправді має більше можливостей уникати відповідальності.