Після Валдая — Пекін. Чи формується новий переговорний трек навколо війни в Україні?

Останні кілька днів принесли одразу три події, які окремо могли б виглядати випадковими. Але якщо розташувати їх у хронологічному порядку, виникає питання: чи не почалася нова дипломатична гра навколо війни в Україні?

Поки що відповідь однозначно дати неможливо. Прямих доказів координації між Москвою, Мінськом і Пекіном немає. Проте збіг обставин виглядає настільки незвично, що заслуговує на увагу.

Закрита зустріч Путіна і Лукашенка

Першою ланкою стала поїздка Олександра Лукашенка до Росії.

Переговори з Володимиром Путіним відбулися на Валдаї у незвичному форматі. Зустріч тривала два дні, проходила без широкого доступу преси, без підписання документів і без спільної пресконференції.

Кремль повідомив лише, що сторони обговорювали Україну, міжнародну ситуацію та двосторонні відносини. Деталей практично не було.

Саме така закритість і привернула увагу аналітиків.

Неочікуваний переліт до Пекіна

Практично одразу після завершення переговорів Лукашенко здійснив ще один несподіваний крок.

Він без попереднього анонсу прибув до Китаю та зустрівся із Сі Цзіньпіном.

Під час переговорів китайський лідер заявив, що відносини між Китаєм і Білоруссю перебувають на «історичному піку». Лукашенко у відповідь наголосив, що сторони обговорюватимуть «глобальне співробітництво», про яке вони раніше «мріяли».

Особливо цікаво, що сам Лукашенко фактично пов’язав цей візит із попередньою зустріччю з Путіним.

Раптова активізація Китаю

Майже одночасно Китай різко активізував свою дипломатичну риторику щодо України.

На засіданні Ради Безпеки ООН заступник постійного представника Китаю Сунь Лей закликав Росію та Україну якомога швидше припинити бойові дії й повернутися до переговорів.

За його словами, сторони мають проявити політичну волю та працювати над усуненням «корінних причин конфлікту».

Остання теза не є новою — Китай використовує її ще з початку повномасштабної війни. Однак сам момент появи цієї заяви викликає додатковий інтерес.

Чому саме зараз?

Останні тижні ситуація на фронті й навколо Росії суттєво змінилася.

Україна значно активізувала далекобійні удари по військовій та енергетичній інфраструктурі РФ. Лише за останні дні були підтверджені атаки на великі нафтопереробні заводи, оборонні підприємства, склади боєприпасів і транспортну логістику.

Паралельно Сполучені Штати дедалі більше залучаються до нової кризи на Близькому Сході після загострення відносин з Іраном.

У такій ситуації Кремль цілком може бути зацікавлений у дипломатичних консультаціях із Пекіном — своїм найважливішим стратегічним партнером.

Чи міг Лукашенко стати посередником?

Це одна з головних гіпотез.

Білорусь залишається найближчим союзником Росії, але водночас підтримує досить стабільні відносини з Китаєм.

Тому Лукашенко потенційно може виконувати роль політичного комунікатора між Москвою і Пекіном у питаннях, які сторони не хочуть обговорювати публічно.

Прямих підтверджень цього наразі немає. Але саме послідовність подій — Валдай, Пекін, а потім дипломатична активність Китаю — виглядає показовою.

Чи означає це швидкі переговори?

Поки що — ні.

Ні Москва, ні Київ не демонструють готовності до компромісів щодо ключових питань війни.

Китай також не запропонував жодної нової мирної ініціативи. Фактично Пекін лише повторив свою традиційну позицію про необхідність переговорів.

Втім, дипломатія часто починається саме із закритих консультацій, а не з гучних публічних заяв.

Висновок

Сукупність останніх подій поки що не доводить існування нового переговорного процесу.

Однак вона свідчить про активізацію дипломатичних контактів між трьома ключовими гравцями — Росією, Білоруссю та Китаєм.

Чи стане це початком нового етапу переговорів щодо війни в Україні, чи лише черговою спробою Москви заручитися підтримкою Пекіна — стане зрозуміло найближчими тижнями.

Поки що всі ці події радше виглядають як елементи одного політичного пазла, остаточна картина якого ще тільки формується.