15 балів зі 100: Україна гальмує ключові реформи для вступу до ЄС – The Economist

Українська влада суттєво відстає від графіка реформ, необхідних для членства в Європейському Союзі.

Про це пише The Economist, аналізуючи прогрес Києва після відкриття переговорів.

15 липня у Маріїнському палаці Володимир Зеленський і президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн підписали угоду про спільне виробництво дронів і ракет дальнього радіусу дії на 10 млрд євро. Це частина кредитної програми підтримки України обсягом 90 млрд євро. Усмішки лідерів, однак, приховували незручний факт: хоча кінцева мета України — повноправне членство в ЄС, уряд зволікає з виконанням необхідних змін.

«Фундаментальний кластер» відкрили, законів майже немає

Переговори щодо першого «фундаментального кластера» (верховенство права, демократія, боротьба з корупцією, публічне управління) формально відкрили в червні. Ще в грудні минулого року Україна та Єврокомісія узгодили десятипунктовий план, за яким необхідні законопроекти мали з’явитися за пів року до старту переговорів. Натомість уряд подав лише чотири законопроекти, парламент ухвалив два. Один із них, за оцінкою наглядових організацій, містить численні лазівки. Коаліція українських НГО оцінила загальний прогрес у 15 балів зі 100.

Особливо тривожною є ситуація з судовою системою. На початку липня районний суд намагався заборонити публікацію розслідування антикорупційних медіа про директора Державного бюро розслідувань. 9 червня парламент ухвалив закон, який, на думку реформаторів, полегшує суддям приховування активів. Майже немає зрушень щодо реформи Верховного Суду (колишнього голову якого нещодавно засудили до п’яти років за хабарництво) та Офісу генерального прокурора.

Опитування показують: іноземні інвестори називають верховенство права головною проблемою — важливішою навіть за безпеку. Три з чотирьох українців не довіряють судам.

Євросоюз «закриває очі»?

ЄС зосереджений на підтримці України у війні й фактично закриває очі на затримки. Судова реформа має бути ключовою умовою продовження фінансової допомоги, проте 8 червня Брюссель виплатив сьомий транш обсягом 2,8 млрд євро попри відсутність прогресу.

«Підхід такий: який мінімум ми можемо зробити? Що буде “достатньо”?» — каже політичний консультант у Києві Якуб Парусінський.

Михайло Жернаков, колишній суддя і керівник фундації DEJURE, яка бере участь у підготовці scorecard, зазначає: довгі списки вимог парадоксально полегшують ухилення від головного. «Можна сказати: “Ми оцифрували судові рішення — ура!” Неважливо, що з Верховним Судом нічого не зробили».

Аргументи противників швидких змін уряд формулює стандартно: реформи нібито суперечать Конституції, порушують суверенітет, неможливі під час війни або не пройдуть парламент. Реформатори називають це «антиреформаторським бінго».

Політична воля є — коли потрібно

Зеленський втратив більшість у парламенті й змушений домовлятися з консервативними силами щодо кожного закону. Проте, коли потрібно, він здатний зібрати підтримку — як під час липневої ротації уряду. Значна частина опору швидшим реформам, за словами співрозмовників, іде зсередини його власної адміністрації.

Група реформаторів-депутатів внесла чотири власні законопроекти, сподіваючись присоромити Кабмін. Натомість колишній міністр європейської інтеграції Тарас Качка іронізує: написати новий кодекс — це не замовлення в McDonald’s. Жернакова він порівнює з Дон Кіхотом.

У Брюсселі тиск здійснюється переважно за лаштунками. Дипломатична стриманість, однак, може призвести до того, що реального прогресу не буде. Деякі депутати в Києві вже вважають, що бенчмарки можна буде переглянути або зняти з порядку денного. Прийняття ослабленого закону про декларації суддів, на думку критиків, «відкрило скриньку Пандори».

Громадська думка й обмежений вплив

Більшість українців, згідно з опитуваннями, підтримують вступ до ЄС і хочуть, щоб західні партнери продовжували тиснути на владу. Проте виборів під час війни немає, тож вплив громадян обмежений. Звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони в середині липня спричинило масштабні протести, включно з багатотисячним маршем у центрі Києва 31 липня. Це змусило президента замінити Олександра Сирського на посаді головнокомандувача. Однак технічні деталі судової реформи навряд чи виведуть людей на вулиці.

«Люди втомилися, 80 % доходу йде на їжу. Їм не дуже цікаво, як ідуть реформи», — каже 27-річний політичний оглядач Ігор Лаченков, чий Telegram-канал має понад 1,5 млн підписників.

Саме тому, вважає Жернаков, Європа має говорити жорсткіше: «Єдиний спосіб зрушити справу — сказати: “Ось що потрібно”, і тримати лінію».