За добросовестное выполнение служебного долга — строгое наказание?

За поимку преступников, которые давно разыскиваются, в любой стране мира оперативников обычно награждают — выдают премии, ценные подарки или присваивают внеочередные звания. А вот у нас…

Відшукавши жінку, яка довгий час переховувалась від правосуддя, двоє оперативників самі потрапили за це під слідство.

За упіймання злочинців, які давно розшукуються, у будь-якій країні світу оперативників зазвичай нагороджують – видають премії, цінні подарунки або присвоюють позачергові звання. А от у нас двох співробітників міліції за це «нагородили» тим, що… порушили проти них кримінальну справу.

 Обвинувачувана з дипломом МВС

Наводимо слова старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ УМВС в Херсонській області, старшого лейтенанта Євгена Фесенка:

 — Ще у 2003 році голова ради засновників одного з приватних навчальних закладів міста Херсона підробила довідку про власну заробітну плату. На підставі цього незаконно одержала в комерційному банку кредит в сумі 19300 гривень. Прокуратура Суворовського району м.Херсона порушила кримінальну справу по факту зловживання службовим становищем і шахрайства з фінансовими ресурсами, що пізніше було перекваліфіковано за статтею про фальсифікацію документів і передано для розслідування в міліцію. Оскільки колишній голова на допити не приходила, з 2007 року її тричі оголошували в розшук. Оперативним шляхом ми встановили, що обвинувачувана країну не залишала – вона переїхала до Києва, де встигла поступити на заочне відділення… Національної академії МВС. Одержавши диплом правознавця, жінка влаштувалася працювати спеціалістом Інституту інноваційних технологій Міністерства освіти України. Саме туди мене та оперуповноваженого Антона Тихоненка відрядили з постановою слідчого Ольги Ліврінц про примусовий привід розшукуваної. Ми зустріли її у фойє інституту, пред’явили службові посвідчення з постановою слідчого, і відвели до Подільського райуправління міліції Києва. Ніякого шуму «фігурантка» кримінальної справи не піднімала, наручники на неї теж не одягали. Ми залишили при ній мобільний телефон, з якого вона дзвонила чоловіку, а потім адвокату. Я залишив жінку у службовому кабінеті на третьому поверсі під наглядом оперуповноваженого Антона Тихоненка. А сам поїхав на вокзал купувати квитки, тому що повертатися до Херсону разом з обвинувачуваною ми збиралися на звичайному пасажирському потязі.

 Розповідь продовжує оперуповноважений Суворовського РВ УМВС, лейтенант міліції Антон Тихоненко:

 — Коли наша «клієнтка» переговорила по телефону з адвокатом, її наче підмінили. Вона вимагала скласти протокол затримання, кричала, що її тримають у міліції незаконно, потім кинулася до дверей і спробувала вибігти в коридор. Коли їй це не вдалося, попросилася в туалет. А по дорозі знову відштовхнула мене та спробувала прорватися до виходу. Повертатися до кабінету роздратована жінка не хотіла. Тож за допомогою співробітників Подільського райуправління міліції ми винесли в коридор стілець і пристебнули її до нього наручниками, щоб вона не мала можливості покалічити ні нас, ні себе. Однак наручники були затягнуті не туго. Так вона сиділа до тих пір, поки в райуправління не приїхали чоловік обвинувачуваної, її адвокат разом з якоюсь знайомою журналісткою з газети «Дзеркало тижня». Заради обережності, я застебнув друге кільце наручників на собі і повів громадянку вниз разом з оперуповноваженим Фесенко. У вестибулі її чоловік і захисниця загородили нам дорогу. Вимовивши нецензурні слова, адвокат кинулася на мене і ми разом з обвинувачуваною впали на підлогу – під турнікет. Адвокат, чоловік і розшукувана штовхали нас, били і лаялись. Мені розірвали куртку, старшому лейтенанту Фесенко забили коліно так, що йому і досі боляче ступати на цю ногу. Проте, «швидку допомогу» викликали не нам, а обвинувачуваній, яка одразу заявила, що її били у відповідь на прохання викликати адвоката. Лише після того, як заступник начальника Подільського райуправління міліції Анатолій Надеін викликав патруль, четверо патрульних буквально відтягнули від нас розлючену «правозахисницю» (пізніше ми довідалися, що вона прославилася в Києві, як учасник рукопашних боїв без правил) і заспокоїли обвинувачувану. Подзвонивши начальнику Суворовського райвідділу Олександру Кошовому, ми домовилися, що везти агресивну жінку в пасажирському потязі не варто. І відпустили її в обмін на зобов’язання добровільно з’явитися до слідчого. А за заявою адвоката нас з Євгенієм Фесенко Подільська райпрокуратура м.Києва притягла до кримінальної відповідальності за нібито навмисне перевищення влади. У чому воно виражалося – ми так і не зрозуміли.

 Кращий захист – напад?

Журналістське правило – вислухати всіх учасників конфлікту. Додзвонитися у Київ до розшукуваної “правознавиці” автор цих рядків не зміг, однак її думка представлена у публікації газети «Дзеркало тижня» (версію оперативників з Херсона автор «викривальної» статті представити читачам “забула”). Судячи з тексту статті, свою провину в підробленні документів обвинувачувана по кримінальній справі категорично заперечує, а події в Подільському РУ описує так: «Мене збили з ніг, били під ребра, тягли по підлозі, а потім прикували наручниками в коридорі до стільця у незручній позі. Я просила послабити наручники, було дуже боляче, начебто металеві зубці уп’ялися в зап’ястя, рука заніміла, але на моє прохання не реагували. А коли я знову стала наполягати на зустрічі з адвокатом, то почула, що в карному розшуку адвокатів ніколи не буде» (кінець цитати).

«Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв’язування…для затримки і доставляння в міліцію або інше службове приміщення осіб, що скоїли правопорушення, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть втекти чи завдати шкоди навколишнім чи собі». Закон України «Про міліцію», розділ 3, стаття 14.

 Що ж, у цій непростій ситуації кожен зацікавлений у тому, щоб відстояти саме свою точку зору – адже тут є реальна загроза потрапити до в’язниці. У правдивості оперативників теж можна було б засумніватися, якби на їх користь не «висловився» неупереджений свідок – камера відеоспостереження. Організатори провокації просто не помітили, що події у вестибулі Подільського РУ ГУМВС Києва фіксуються на камеру. І на записі видно, як «правозахисниця» намагалася вдарити чоловіків у пах. А розшукувана навмисно впала на підлогу і намагалася повзти під турнікет, тягнучи за собою прикутого до неї наручниками оперативника.

Тобто, скандал з бійкою могли затіяти навмисно – щоб залучити до ситуації суспільну думку і подати обвинувачувану, як «безневинну жертву міліцейського свавілля». Тактика не нова. Тому і в Управлінні МВС Херсонщини, і керівництво Суворовського РВ УМВС мають намір захищати оперативників карного розшуку.

Підсумовує начальник слідчого відділення Суворовського райвідділу міліції майор Микола Вербицький:

 — Матеріали про конфлікт у Подільському райуправлінні міліції разом із записами камери відеоспостереження направляємо в прокуратуру м.Києва для порушення кримінальної справи по факту злісної непокори й опору працівникам міліції. Що стосується справи про ніби-то неправомірні дії оперуповноважених Євгенія Фесенка й Антона Тихоненко, то законність цієї постанови прокуратури юридична служба УМВС має намір оскаржити. А профспілка працівників міліції надасть цим офіцерам безкоштовну допомогу адвоката.

Степан Філатов