«Франкенштейн-ракета»: чому «Орешник» Путіна б’є по гаражах, а не по військових цілях

Російська ракета середньої дальності «Орешник», яку Кремль активно подає як одну з головних «суперзброй» війни, насправді є технічним «Франкенштейном» — зібраним з радянських компонентів 40–50-річної давності під жорстким політичним тиском.

Через застарілу систему наведення вона часто відхиляється від цілі на десятки кілометрів, перетворюючи «точкові удари» на хаотичні обстріли цивільних об’єктів.

До такого висновку дійшли аналітики Dallas Analytics на основі витоків внутрішніх документів російських оборонних підприємств.

Головною проблемою «Орешника» є радянський гіроскопічний прилад ГУ-503, розроблений ще в 1970-х роках. Сучасне обладнання для точного калібрування на заводах-виробниках («Прогрес» у Самарі та Азовський оптико-механічний завод) відсутнє або вкрай дефіцитне. Виробництво ведеться в режимі постійного авралу — загони «політичного контролю» вимагають швидких результатів, через що якість комплектуючих і збірки суттєво страждає.

«Це не високоточна гіперзвукова ракета, а радянський мотлох, зібраний на колінці під тиском Кремля», — зазначають аналітики.

В результаті замість військових об’єктів «Орешник» регулярно б’є по гаражних кооперативах, житлових кварталах і промислових зонах, що не мають жодного військового значення. Російська пропаганда при цьому продовжує називати його «непереможною зброєю», яка нібито не має аналогів у світі.

Оцінка

«Орешник» став яскравою ілюстрацією глибокої технологічної деградації російського військово-промислового комплексу. Замість інвестицій у сучасні системи наведення та точні компоненти Кремль обрав шлях масового виробництва «гібридів» — поєднання старих радянських запасів і нових корпусів. Це дозволяє створювати ефект масованих ударів і підтримувати пропагандистську картинку, але реальна ефективність залишається низькою.

Для України це важливий оперативний висновок. Навіть найдорожча і найрозрекламованіша російська ракета має чітку ахіллесову п’яту — точність. Якщо Україна продовжить розвивати системи радіоелектронної боротьби, сучасні засоби ППО та власні далекобійні дрони, «Орешник» ризикує залишитися більше психологічною, ніж реальною загрозою.

Водночас не варто недооцінювати небезпеку. Навіть неточні ракети, запущені у великій кількості, створюють значне навантаження на українську ППО і завдають шкоди цивільній інфраструктурі. Тому ключовим завданням залишається не лише збивати «Орешники», а й максимально ускладнювати їхнє виробництво та логістику.

5
17.06.2026 12:21