«Троянський кінь» енергетичної безпеки

Вірити в те, що Янукович раптом став національно свідомим і почав дбати за український інтерес, може тільки кінчений оптиміст-романтик від політики. Очевидно, що Янукович з усієї сили намагається втримати стільця, на якому сидить.

Віднедавна українська політична думка все частіше звертає свої погляди в бік північної сусідки, саме на ті території, де абстрактні історичні зв’язки переходять в площину конкретних протистоянь, при тому важко ухопити момент, де закінчуються взаємовигідні стосунки і починаються бізнес-ігри, які закінчуються політичними війнами.

Під пильний майже анатомічний розгляд наразі потрапила конфліктна ситуація, що склалася навколо однієї з шахт на російському Кузбасі – «Зарічної». Інтерес підсилює той факт, що центральною особою суперечностей є громадянин України – такий собі Геннадій Васильєв з цікавим послужним списком: соратник Віктора Януковича, заступник керівника Адміністрації Президента, віце-спікер Верховної Ради, колишній генпрокурор та колишній прокурор Донецької області, один з найбагатших людей в Україні, його капітал сягає 550 млрд. дол.

Перше питання, яке виникає, звідки такий капітал у людина, яка постійно перебувала на державній службі? Кажуть, що Васильєв свого часу забезпечував прикриття незаконного бізнесу кримінального авторитету Донбасу Ахата Брагіна. А потім, засвоївши основні принципи рейдерства, сам став вдаватися до цього ефективного і швидкого способу збагачення – через привласнення чужого майна. Тактика проста до примітивності: до складу засновників прибуткового підприємства під тиском підконтрольної Васильєву прокуратури вводилися потрібні люди, які з часом реєстрували бізнес на себе.

Коли Васильєву стало тісно на українського ринку рейдерських послуг, він кинувся реалізовувати набуті знання, вміння та досвід у сусідній Росії, а саме: на Кузбасі, а точніше, на тій самій шахті «Зарічна», яка належить російському підприємцю-олігархові Віктору Нусенкісу, який почав свій бізнес і набув перших статків в Україні у цілком прозорий і законний спосіб, що є доволі рідкісним фактом. Вугілля і сталь – ось на чому заробив свій капітал Нусенкіс – співвласник і керівник концерну «Енерго», засновник групи «Донецьксталь».

До речі, шахта «Зарічна» своїм комерційним процвітанням зобов’язана саме Нусенкісу. Особливо ця шахта засвітилася своїми виробничими успіхами зовсім недавно, очевидно, тому й стала предметом рейдерського наступу. Отут і починає фігурувати ім’я згаданого вище Геннадія Васильєва. Адже саме він (разом з дружиною Ларисою) пред’явив свої претензії на частину (50%) капіталу концерну «Енерго». Щоправда, бойові дії спочатку розгорнулися далеко від Росії і України, в столиці Кіпру – Нікосії, куди був поданий позов із зазначенням претензій. У якості доказів була наведена якась записка Константиноса Папунидиса, у якій з посиланням на дружні стосунки між Васильєвим і Нусенкісом містилося скоріш припущення, аніж твердження, що Васильєву повинна би належати половина концерну «Енерго».

Компанії «Салесі Інвестментс» та «Індтек Фінанс», по суті головні атакуючі сили, через які здійснюється рейдерський напад, пов’язані з іменем відомого на Кіпрі фінансиста, грека Константиноса Папунидиса – найближчого бізнес-партнера Геннадія Васильєва і людини із близького оточення Віктора Януковича. Цей ланцюжок взаємозв’язків є дуже важливим для розуміння ситуації.

Позивачі Геннадій та Лариса Васильєви) вимагали до моменту підтвердження майнових прав на концерн «Енерго» накласти арешт на рахунки всіх його компаній. Кіпрський суд пішов назустріч позивачам. Його рішення частково підтримала державна комісія по цінних паперах і фондовому ринку в Україні, що призвело до обвалу капіталізації низки компаній на 35-45%. Але коли справу було розглянуто по суті, всі арешти були відмінені і більше судові справи в Україні не розглядалися. Відтоді (з 2012 року) «бойові дії» були перенесені в Росію. Спочатку Васильєв звернувся в Арбітражний суд Москви і після його відмови – в Кемеровський суд. Таким чином колишній генпрокурор України Васильєв домігся арешту частки бізнесмена Віктора Нусенкіса в російських компаніях «Вугільна компанія «Зарічна» (99,5%) та «Сільськогосподарське об’єднання “Заріччя» (19%).

На початку лютого поточного року правоохоронними органами був спровокований новий виток рейдерського захоплення власності Віктора Нусенкіса. Було розпочато слідчі дії у кримінальній справі за статтею 201 КК РФ. Підставою було те, що менеджментом вугільного підприємства начебто вчинено протиправні дії відносно фірм «Салесі Інвестментс» та «Індтек Фінанс» – тих самих, які оголосили себе акціонерами «Зарічної».

Цей рейдерський наступ вже сколихнув шахтарів Кузбасу. Вони звертаються в усі високі інстанції за захистом, зокрема до голови Слідчого комітету, Генпрокурора, голови Вищого арбітражного суду Росії. У відкритому листі лідерів профспілок міститься заклик зупинити розвал вугледобувної галузі на Кузбасі.

З цього робимо висновок: українсько-російські енергетичні війни змінили формат: від малоефективного протистояння перейшли на рівень прихованого рейдерства, адже воюють не кузбаські та донецькі бізнес-еліти – війна йде між українськими політичними угрупованнями, а шахта «Зарічна» є засобом досягнення мети. Отримати невелику перемогу у вугільній війні, а з нею – карт-бланш в енергетичному протистоянні – це очевидні плани Януковича, адже якщо нові псевдо власники шахт на Кузбасі розвалять їхню роботу, то це спричинить соціальний вибух і порушить стабільність регіону. А очікувати на таке розгортання подій є усі підстави.

Цілком можливо, що уже наприкінці лютого завдяки рішенням Арбітражного суду на арештованих підприємствах зміниться рада директорів, шахта «Зарічна» зі своїм 50-тисячним штатом шахтарів буде закрита. І тоді «донецькі», їхній президент, а також член Партії регіонів Геннадій Васильєв контролюватимуть повністю вибухонебезпечну ситуацію на Кузбасі. Усе це значно спростить Януковичу переговори з Путіним на будь-яку тему, про ціни на газ та митний союз в тому числі. Отже, слід припустити, що Янукович руками Геннадія Васильєва реалізує свого роду проект енергетичної безпеки України шляхом розвалу російської вугільної промисловості.

Вірити в те, що Янукович раптом став національно свідомим і почав дбати за український інтерес, може тільки кінчений оптиміст-романтик від політики. Очевидно, що Янукович з усієї сили намагається втримати стільця, на якому сидить. Щоб заткнути рота невгамовній націоналістичній опозиції і в котре купити проукраїнський електорат, потрібні конкретні результативні дії – «взути» Москву, наприклад. Слід віддати Януковичу належне: об’єкт потенційного успіху обрано правильно. Але на відкрите протистояння у Януковича – кишка тонка, та й не у його правилах грати відкрито. Тому-то для ролі троянського коня було обрано Геннадія Васильєва. І підбір його кандидатури, як бачимо, є абсолютно логічним.

Орест Петров

Источник: Власти.нет