НАТО нас защитит, если бы Россия захотела танками идти на Киев. Но…

В связи с обострением политического кризиса в Украине и изданием указа о роспуске Верховной Рады и назначении внеочередных парламентских выборов, возможность предоставления Украины Плана действий относительно членства в Северо-Атлантическом Альянсе

В связи с обострением политического кризиса в Украине и изданием указа о роспуске Верховной Рады и назначении внеочередных парламентских выборов, возможность предоставления Украины Плана действий относительно членства в Северо-Атлантическом Альянсе и в целом вступления страны в НАТО все больше подвергается сомнению как внутри страны, так и за рубежом.
О перспективах реализации евроатлантического вектора внешней политики Украины поговорил с первым заместителем председателя Комитета по иностранным делам Верховной Рады Тарасом Чорноволом.

Напомним, после выхода из Партии регионов Чорновол напомнил о своем образовании международника, пообещав к этой профессии вернуться.

Сьогодні посол США в Україні Вільям Тейлор заявив, що «політична плутанина», яка зараз панує в Україні, значно ускладнить перспективу досягнення країнами НАТО згоди з приводу надання нашій країні ПДЧ в грудні поточного року. На ваш погляд, політична нестабільність призвела до того, що на євроатлантичних перспективах можна ставити хрест?

Зараз можна ставити хрест, і я думаю, судячи з тих процесів, які відбуваються в НАТО, ставити остаточно.

Якби Україна дійсно хотіла стати членом НАТО, мали б думати трішки раніше. Ідеальний період був десь із 1999-ого по 2004-ий рік.

Ви згадайте: перехід влади в Росії, Путін займається внутрішніми проблемами, Україна їх не цікавить, більше того – вони налагоджують свої контакти з НАТО. В Україні підтримка або активна, або пасивна, великого спротиву, якщо не рахувати Вітренко й комуністів, узагалі не було.

І еліти більш-менш навколо цього сходилися. НАТО не було тоді фактором конфронтаційним. Тоді можна було.

На сьогоднішній день, навіть незалежно від тої плутанини, яка зараз є в Україні, цього бедламу, все одно шанси на приєднання були практично нульові.

НАТО розглядає вступ будь-якої нової країни як підсилення порядку, спокою, безпеки. А приєднання України, особливо на тих принципах, які рекламувалися деякими українськими політиками, для НАТО просто неприйнятне.

У чому полягає неприйнятність цих принципів?

У мене таке відчуття, що я, який є, м’яко кажучи, не прихильником вступу України в НАТО, розумію й поважаю цю організацію набагато більше, ніж усілякі типу Кириленка, Ющенка, які дуже ярі натівці. Зрозуміло, що заяви «От ми вступимо в НАТО й покажемо великого кулака Росії, і вони з нами будуть інакше розмовляти, і ми примусимо їх грати за іншими правилами» – це риторика, для НАТО абсолютно неприйнятна.

Іноді, в окремих випадках, це можуть собі дозволити старі члени НАТО на зразок Сполучених Штатів Америки. Польща, інші країни, коли йшли до НАТО, старалися зняти будь-які конфлікти.

Румунія, яка весь час висувала якісь територіальні претензії до України, а особливо до Молдови, коли розглядалися ці питання, зробила із себе ангела, який ніколи й ні до кого не має жодних претензій. І якщо це дійшло до досить дивного президента Румунії Бесеску, то це не дійшло до українського Президента.

Розумієте, ми сміємося з Траяна Бесеску, говоримо, що він смішний у своїх заявах – а що тоді Ющенко, який не зрозумів того, що зрозумів президент Румунії – наскільки треба бути коректним і адекватним у відношенні до НАТО, як не можна робити агресивні заяви?

Тому Україна не відповідає стандартам НАТО через таких людей, як, скажімо, Ющенко і його команда.

Питання про вступ до НАТО буде ставитися Президентом, може, й не раз, але ніколи не матиме позитивного вирішення.

Тому тут справа не у внутрішньому конфлікті, який, звичайно, зіграв свою роль, а, в першу чергу, в нашому Президенті. Він не відповідає стандартам НАТО. Він відповідає стандартам хіба що Ташкентського договору.

Які перспективи надання Україні Плану дій щодо членства, адже переважна більшість експертів підкреслює, що не можна ставити знак рівності між ПДЧ й приєднанням до Альянсу?

Зараз шансів (на приєднання до ПДЧ – ) немає, тому що на зовнішній виплив, тобто на контакти НАТО з іншими країнами, ПДЧ, має значення дуже подібне до повноцінного членства. Я маю на увазі, скажімо, відносини НАТО – Росія, НАТО – Китай й тому подібні речі.

Тому приєднання до ПДЧ – це вже план дій, який має певну напрямну і який є дорогою з одностороннім рухом.

Тобто назад повернення вже не може бути навіть технічно.

Якщо країна приєднується до ПДЧ й починає його виконувати, то за рік-два вона входить в такі трансформації, коли вже не може бути інших варіантів. Тобто якщо вона прийняла ПДЧ, почала його виконувати, й раптом відмовляється від вступу до НАТО, то в країни почнуться неймовірні проблеми: це повне руйнування своєї безпеки, повне руйнування військово-промислового комплексу.

ПДЧ – це сегментація, ми відсікаємо всіх інших, крім того, що вкладається в загальну систему НАТО. Ми відкидаємо певні роди військ, ми ліквідуємо в себе за період ПДЧ цілий ряд елементів оборонного комплексу, а якісь інші розвиваємо.

Чи не логічно було б зараз встановити, як свого часу пропонувалося, мораторій на порушення контраверсійних питань: з одного боку – вступу до НАТО, з іншого – надання російській мові статусу другої державної?

Абсолютно логічно, тому що й одне, й друге неможливе з абсолютно незалежних від ініціаторів умов. Партія регіонів, показуючи, як вона боротиметься за другу державну мову, відверто кажучи, обманює своїх виборців, тому що зміна державної мови – це зміна до першої статті Конституції.

Навіть щоб зареєструвати відповідний законопроект, потрібно 300 підписів. А в Партії регіонів нема й ніколи не буде 300 голосів у парламенті за другу державну мову. Тому це є обман.

Приєднання до НАТО (чи навіть ПДЧ) залежить не від Ющенка, а від країн-членів НАТО. Необхідний консенсус. Зараз уже прямим текстом починають говорити (у тому числі й Америка), що Україні ПДЧ не світить.

Тобто тут мораторій не на самі ідеї, а мораторій на брехню. Тому що

одні брешуть, що ведуть Україну в НАТО, другі брешуть, що дадуть Україні другу державну мову, але ні одні, ні другі цього зробити не зможуть.

Треба просто перестати обманювати людей і все стане на свої місця.

Чи є вступ до НАТО на нинішньому етапі гарантією безпеки для України?

Якщо навіть у нас би було ПДЧ, то щодо тих форм конфлікту, які можуть виникати, відверто кажучи, я не дуже вірю, що НАТО могло б втрутитися й допомогти.

Ну, не буде прямої агресії. Не буде такого в сучасній Європі. Ситуація в Косово й ситуація в Абхазії та Південній Осетії – це є дуже екстраординарні території, які були повністю ізольовані від своїх метрополій, абсолютно непідконтрольні їм. Більше таких територій у Європі я собі, чесно кажучи, не можу уявити.

На ваш погляд, Крим – не така територія?

Ні, Крим не такий. У нас там діє повноцінна влада, яка повністю підконтрольна Києву.

Навіть у Севастополі, який є окремою адміністративною одиницею, діє місцева адміністрація, яка повністю підконтрольна Києву, діє місцева рада, яка працює в межах української Конституції, їх контролює українська прокуратура (прокурора туди призначають), там є міліція, яка підконтрольна Міністерству внутрішніх справ.

Для порівняння – в Абхазію та Південну Осетію грузинські експерти навіть під час перемир’я доступитися не могли.

Інша річ, що там (у Криму – ) в нас є конфлікти, там у нас є непорозуміння, але це наші внутрішні проблеми, і відокремлення, як це було з Косово, або вторгнення, як в Абхазію чи Південну Осетію, в Україні неможливі.

От буде, скажімо, конфлікт на маяках – ви думаєте, НАТО піде розтягувати цей конфлікт? От «нашоукраїнці» кажуть: якщо ми будемо в НАТО, Росія не зможе нам диктувати ціни на енергоносії. Та це є повна глупість. Це взагалі-то «монолог ідіота» називається. НАТО не займається цими питаннями й втручатися в це не зможе за будь-яких обставин.

НАТО нас захистить, якби Росія раптом захотіла танками йти на Київ. Але Росія не захоче піти на Київ.