Черная дыра Кировоградщины

По одной из легенд, в давние времена, когда еще Земля принадлежала динозаврам, на планету упал астероид. Причем так - что уничтожил почти все живое.

Кіровоградська версія цієї легенди стверджує – місце падіння космічного каменю саме тут – звідси і рельєф дивний, і люди якісь не такі. От, приміром, якось не щастить Кіровоградщині на депутатів, причому фатально. Взяти хоча б «Голованівського стрілка» Лозинського. Втім, інші «народні обранці» регіону нічим «не гірші». Сьогоднішня розповідь – про депутата і водночас кандидата в депутати Святослава Березкіна.

Приводом до цього матеріалу стало не його висування (до речі, чомусь не в самому Кіровограді, а по сумнозвісному ще з 2004 року масовими фальсифікаціями 100у округу з центром в містечку Бобринець) від провладної Партії Регіонів, а доволі типова для Кіровоградщини та й зрештою усієї України історія – знищення конкурентів. Березкін не лише депутат місцевого розливу, він ще й відомий… з дозволу сказати бізнесмен. Основний профіль – олія. До речі, підприємство «Креатив», на якому заправляє сім’я Березкіних має темну історію. Адже починався сімейний бізнес з гучного міжнародного скандалу. Попередня фірма Березкіна «Сонола» створювалася як українсько-американське СП. Майбутній політик вніс в СП старі приміщення, отримані невідомо яким чином, а американська корпорація понад 4 мільйони доларів. Очікувалося, що за рахунок таких інвестицій компанія зможе стати одним з лідерів дуже перспективного ринку рослинних олій. Можливо, в інших умовах так би і сталося. Проте Березкін просто «киданув» партнерів. Американці роками вибивали через суди свої кредити. Аж у 2005 році після приходу до влади «помаранчевих», які були звязані певними зобовязаннями зі США, горе-інвестори зуміли досягти з Березкіним мирової угоди і повернути «аж» 3!!! мільйони доларів із вкладених 6 мільйонів. Підприємливий підприємець з Кіровограду протягом 6 років безвідсотково користувався чужими грішми і зумів за чужий рахунок створити власне підприємство «Креатив».

Проте навіть його до путя довести не вдалося. У 2009 році олійний завод у Кіровограді відкривала особисто тодійшній прем’єр Юлія Тимошенко. Говорила про перспективність олійної галузі – особливо в контексті потенційного збільшення експорту та зменшення негативного торгівельного сальдо. Березкін уклінно дякував уряду за допомогу, в тому числі й матеріальну (пільговий кредит, грошові вливання Кабміну тощо). Обіцяв довічну вірність. Проте щойно пройшовши у парламент за списком БЮТ (уже після зміни влади в 2010), перебіг в провладну партію регіонів. «Бізнес є бізнес», — цинічно відповідав Березкін на закиди у зраді. Бізнес розвивався доволі успішно як на українські мірки. Проте бажаних супердивідендів (в разі виходу на ІРО, яке Березкін, мабуть, через погану міжнародну репутацію провалив) так і не надійшло. А тут ще й конкуренти зявиилися, причому свій завод почали будувати (нечуване зухвальство!) просто поруч із його підприємством у промзоні Кіровограду. Спочатку Березкін мовчки скреготав зубами, а наприкінці 2011 року нарешті вирішив вдатися до рішучих дій. Через кіровоградського міського голову запропонував конкурентам зустріч в кабінеті чиновника (сам навіть не потелефонував, мабуть, намагаючись продемонструвати ступінь своєї ваги). На зустрічі, за словами представників Град Олії поводився неадекватно – кричав, що ті збираються продати свій завод представникам транснаціональної корпорації, яка знищить його «креатив», червонів і вимагав просто припинити будівництво заводу. Жодної конструктивної пропозиції не було. Просто агресія і погрози. Які одразу почали втілюватися в життя. Попри те, що конкуренти з Град Олії мали усі необхідні погодження з місцевою владою, завершити будівництво їм не дали. Залишилося усього нічого – побудувати підїздну дорогу до уже готового заводу. Проте саме на цьому етапі новому заводу місцева влада почала вставляти палки в колеса.

Пробитися через стіну місцевої корупції от уже протягом майже року новим інвесторам не вдається. Уся місцева влада, включно з прокурором ігнорує вимоги закону і, що називається, чіпляєтсья до дрібниць. Видимих причин для такої поведінки нема. Якщо не зважати на розмову з Березкіним в кабінеті мера. Причому страх останнього перед конкуренцією явно перебільшений. Враховуючи те, які площі сільгоспугідь на півдні нині віддаються під соняшникові культури, можна передбачити, що сировини вистачить ще на кілька потужних заводів. Продовольча криза у світі робить експорт олії вкрай вигідним і прибутковим бізнесом. Причому і тут конкуренція не страшна – це той випадок коли чим більше, тим краще. В першу чергу для країни – враховуючи той самий торгівельний баланс, наразі негативний.

Утім поведінку Березкіна навряд чи можна розглядати у площині здорового прагматичного розрахунку. Люди, які мали нещастя близько з ним спілкуватися, кажуть – у депутата серйозні психологічні проблеми. Наприклад, він часто впадає в стани невмотивованої агресії – причому протягом нападів люті не заспокоюється, а продовжує сам себе накручувати, аж поки не стає небезпечним для оточуючих. Також, кажуть, Березкін страждає на хворобливу параною, підозрюючи всіх і вся у намаганні його обдурити. Про моральні принципи Березкіна говорити зайве. Їх у нього просто немає. І справа не лише в політичній проституції – сьогодні з одними, завтра з іншими. Люди на Кіровоградщині розповідають – наприкінці тижня 53-річний депутат любить розслабитися. Замовити сауну, куди викликати неповнолітніх дівчат із того-таки Бобринецького району. Подівні витівки стали постійними і про них уже знають не лише «на районі», а й в Кіровограді. Мабуть, не важко здогадатися, що шансів на обрання через мажоритарку у Березкіна трохи більше нуля. І хоча формально він представленеий як висуванець від провладної партії регіонів, це, здаєтьяс той випадок, коли регіонали вирішили тихо втопити людину, яка робить їм негативний імідж. Зробивши Березкіна таким собі громовідводом, ПР, як-то кажуть, розставили яйця в різні кошики. Значно більше розраховуючи на самовисуванця Андрющенка. Після виборів, очевидно, Березкін стане просто списаним в архів – разом із своїм бізнесом. Цього він (при своїй паранойї) поки не розуміє. На жаль, не розуміють цього і місцеві чиновники (яким, очевидно, доведеться стати цапами відбувайлами за неправильно ухвалені рішення, які явно порушують закон). Утім мешканцям України, які восени зіткнуться з інфляційними процесами через те, що імпорт і далі значно перевищує експорт, буде не легше.

Источник: ОРД