Пономар волинської церкви УПЦ пережив чудеса, має паранормальні властивості, лікує людей та передбачає події

Волинський шахтар, пономар Свято-Михайлівської церкви УПЦ, що в с. Верхи Камінь-Каширського р-ну Волинської області, Олександр Євтушок (на фото) має незвичайні  — паранормальні — властивості

Спочатку Олександру Євтушку було видіння на сороковий день після кончини Анни — сестри давно померлої дружини Олександра Євтушка. Це сталося навколо спадкової сімейної ікони Миколи Чудотворця.

 — Я побачив диво-дивнеє! – розповідає Олександр Адамович. – Довкола ікони виникло якесь неземне сяйво, і вона буквально на очах почала оновлюватися! Чітко проступив лик Миколи Чудотворця, буквально кожна деталь його вбрання, інші елементи святого письма! І виграє вона всією веселкою кольорів навіть зараз, хоча, звичайно, дерев’яна основа вже стала ветхою, тому ікону довелося покласти у спеціальну коробку зі скла і дерева.

Новина про оновлення чудотворної ікони дуже швидко облетіла всю округу. До хати пішли люди. Хто – помолитися, хто – в надії позбавитися недуг, хтось, можливо, просто з цікавості…

– Я з цього приводу навіть у Почаївський монастир їздив, – каже Олександр Адамович. – Розказав, що ікона оновилася, поцікавився, що з нею далі робити. Кажуть святі отці: де ікона оновилася, там і має залишитися! Так я й зробив.

Зараз образ Миколи Чудотворця – на особливо почесному місці в хаті, де живе Олександр Євтушок та його співмешканця-односельчанка. Цю жінку Олександр Адамович представив просто і лаконічно: «Господь Бог на старість дав мені справжнє сонечко – Надію!».

Вона жваво долучається до розмови, наводить дуже багато цікавих та повчальних епізодів як із життя села, так і з долі багатостраждальної святині, котра зараз зцілює людей, допомагає їм укріпитися в істинній православній вірі.

Взагалі, про неземні дива, які з ним сталися, Олександр Адамович і його Надія можуть розповідати багато. Вперше, за словами господаря, це трапилося дуже давно, ще під час війни, коли батька на фронт забрали:

– Матір Божа посітила мене! Ось така, як на цій іконі (показує рукою на стіну, де розмістилася одна з багатьох святинь, – авт.). І вже тоді я відчув над собою особливий Господній промисел, а коли батько повернувся з війни додому живим, то ще раз переконався в цьому.

А три роки тому, як каже Олександр Адамович, побачив він образ Ісуса Христа в несамовитому сіянні:
– Сиджу, плачу і чую – голос звертається до мене, щоб покликав три батюшки, які мають біля ікони Миколи Чудотворця службу Божу відправити. А ще й такі слова: моя рука буде допомагати немічним християнам…

Як повідомляє газета, Олександр Євтушок не тільки прислуговує отцеві Павлу зі Свято-Михайлівської церкви УПЦ, що в с. Верхи Камінь-Каширського р-ну (приблизно раз на місяць батюшка править біля ікони Миколи Чудотворця), але й своєю рукою та щирими словами молитви намагається допомогти кожному, хто схиляє голову та віддано хреститься перед оновленою святинею.

– Із різними бідами звертаються люди до Олександра, – каже Надія. – Але, в основному, зі скаргами на здоров’я. І він може чітко визначити, наприклад: чи покине пити той, хто зловживає горілкою, чи ні. Мало того, він може порадити, чи то в першу чергу з молитвою до Бога людині треба звертатися, а чи – прямо до лікаря…

«Прощаючись, Олександр Євтушок раптом запропонував мені благословення, — пише кореспондент „Волинської газети“. — Я погодився, і спочатку перед іконою, а потім – поряд із нею Олександр Адамович, поклавши мені руку на голову, щиро молився. А ще, запитавши, яке ім’я в мами, визначив, скільки років зможу прожити на цім білім світі.

– Унікальна аура унікальної землі – всепереможна! — пояснює пані Надія Боже благословення цієї місцевості.

Як раніше повідомлялося, Священний Синод УПЦ Московського Патріархату (УПЦ МП) в 2009 році позбавив сану священика Вінницької єпархії протоієрея Олега Бабака, пише вінницьке видання „20 хвилин“. Священика звинуватили в тому, що він, „прикриваючись саном, виступив у ролі народного цілителя, застосовуючи методи, що протирічать вченню Церкви“. Після того як правлячий архієрей вказав священику на недопустимість такої діяльність, той перейшов в УПЦ Київського патріархату (УПЦ КП), що й стало причиною рішення Синоду. Проте в УПЦ КП вважають, що справжні причини позбавлення Олега Бабака сану можуть бути дещо іншими.